Чи світ побачити, чи так, щоб хтось сказав, що ти молодець?
Чи обійми твої ховати у пам'яті?
Я не знаю, як він виглядає конкретно, але це не кінець.
Хоч і склалось так, наче навіки тут замкнуті.
Від тебе дзвінків вже ніколи.
Від мене теж нічого не чекай.
Я наміцно засів в цих лютих окопах.
Це ще не він, а здається, що край.
Міста дочекались тебе: таку вродливу і безросудну.
Той хто кликав тебе, чи тримав надто міцно - вже наступного дня якнайдалі тікав.
Я забуду всі ночі і вранці тебе безпробудну.
Я не втримався теж - надто сильно чекав.
В лютому пишуть найстрашніші листи.
Про вічність спалену під ногами.
Це тоді, коли палять мости.
Щоб повернутися і стати більше ніж ворогами.
лютневий
© Copyright: Арт Борисенко, 2016
Свидетельство о публикации №116022201042
Свидетельство о публикации №116022201042
Рецензии