Львовские голуби. Из Лины Костенко

              Лiна Костенко

      Львівські голуби

Тінь чорна стрімко падає униз -
то білий голуб так злітає вгору.
Проспект пташиний, сонячний карниз
вінчає строгі лінії собору.

Строкаті ритми вулиць і юрби,
дахів похилих старовинні плечі.
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю. Про цікаві речі.

Про той собор. Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: - Ну,
як я літав, ти скучила за мною?


**************************************


Тень чёрная стремится быстро вниз -
То белый голубь к облакам взлетает.
Проспект пернатых, солнечный карниз
Собора линии собой венчает.   

Различны ритмы улиц и людей ,
Наклонных крыш патриархальны плечи.
Слышны переговоры голубей.
Про что, неважно.  Там любые речи.

Про тот собор. Людей. И про войну.
Про белый  свет, про небо с его далью.
А голубь мой голубку спросит:- Ну,
Ты не скучаешь, если улетаю?

ВАРИАНТ окончания:
---------------------

А голубь мой голубку просит:- Ну,
Ты не скучай, покуда я летаю!