Лина Костенко. Львовские голуби
Тень черная стремглав сорвалась вниз -
То белый голубь взвился на просторе.
Приют для птицы - солнечный карниз
Венчает строгость линии собора.
Смешались ритмы улиц и толпы,
Старинных крыш, изогнутые плечи.
А голуби воркуют у трубы.
О чем же, интересно, эти речи?
Воркуют о соборе, о войне.
А может, объяснения начало?
Голубке шепчет голубок: - По мне,
Когда летал, хоть капельку, скучала?
Оригинал Ліна_Костенко
Тінь чорна стрімко падає униз -
то білий голуб так злітає вгору.
Проспект пташиний, сонячний карниз
вінчає строгі лінії собору.
Строкаті ритми вулиць і юрби,
дахів похилих старовинні плечі.
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю. Про цікаві речі.
Про той собор. Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: - Ну,
як я літав, ти скучила за мною?
Свидетельство о публикации №116022108544
Иван Есаулков 22.02.2016 14:56 Заявить о нарушении