Памяти Фредди

Спорожніли простори… Для чого живемо?
Міста здичавіли… Ми знаєм ціну?!
Знову і знову шукаємо дещо:
Інший герой – починаємо гру.
За лаштунками сцени у цій пантомімі
Тримаємось правил – вони не єдині…
Чи знайдеться сміливець продовжити гру?..

Шоу триває,
Шоу триває,
Зсередини серце хтось розбиває,
Макіяж на обличчі зійшов нанівець,
Та посмішка сяє… Це – не кінець!

Яке б не сталось лихо у житті,
На випадок щасливий сподіваюсь,
Хоча відчути знову мушу біль, –
Згадку чергового фейк-роману.
Робити спробу можна в сотий раз…
Чи є тут сенс? Так, – знаю я напевно,
Свій шлях розкину, хай і в закутках,
Світає за вікном… І не даремно.
Не хочу бути вільним у пітьмі.

Шоу триває,
Шоу триває,
Зсередини серце хтось розбиває,
Макіяж на обличчі зійшов нанівець,
Та посмішка сяє… Це – не кінець!

Моя Душа немов палітра кольорів:
Вона, як казка, житиме віками,
Ніколи не потоне в забутті,
Коли наснагу матиму літати.

Шоу триває і буде тривати,
Усмішкою хочу його привітати,
Свою душу йому я віддам!

Сподівання здолаю,
Буденності – ні,
Знайду в собі сили далі іти,
Аби шоу тривало,
Довго тривало…
Шоу має тривати завжди!