Ми вітрові любов свою подарували
І щастя ми розсипали в зірках
У хмарах ми тіла свої пізнали
Ми мріємо. І помираєм в снах
Захід розчинився. Згорів, як свічка.
І ніч накрила всі мої думки.
Хай серце калатало, й назад поплила річка
Душа згубилась. І знов ці кляті сни
В дощі отак спливають дні планети
Супутник-сердце дуже вже болить
Втомився я вже рвати ті тенети
І знову сни. Та досить того снить!
Душа хоч мріє, та долю не змінити
І поводу шукати вже забракло
Я спеціально буду сни ті злити й злити
Й зловлю я їх колись сердечним гаком
Ми вітрові любов свою подарували
І щастя ми розсипали в зірках.
Та ми не знали. Ми справді ще не знали
Що щастя вже померло у сітках
Вже
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2016
Свидетельство о публикации №116022003908
Свидетельство о публикации №116022003908
Рецензии