Торкнулася долонею мене невдача
Легенько провела від шиї до плеча,
Взяла мене за руку швидко й повела,
А по дорозі йшла й вінок мені плела.
Плела й наспівувала тихо, тихо :
"Там, рідненька моя, чекає тебе лихо"
І насміхалася мені в обличчя,
Побачила я тут усе її величчя.
Тікати сили я не мала,
Але в той час їй я сказала:
"Та ти ж зі мною все моє життя,
Я уже звикла - ти не відкриття.
До тебе звикла як до друга
І твоє "лихо" геть не чорна смуга.
Так що веди мене туди скоріше,
Усім незгодам посміхнуся я щиріше"
В той час руку мою відпустила,
Переді мною стала і застила.
Тепер сміялась я відкрито й щиро,
Невдача розвернулась і пішла - з миром,
Вона подумала, що я божевільна,
Ну що ж, для мене це стабільно.
Божевiльна
© Copyright: Каталея Эр, 2016
Свидетельство о публикации №116022012745
Свидетельство о публикации №116022012745
Рецензии