224. Василь Стус. Года надежд, блужданий и неверья

Года надежд, блужданий и неверья
вкрай надорвали горло голосистое.
О, будьте чисты, только будьте чисты,
ведь вы лишь так понять меня сумеете.
Дорога долгая вся по краям обгасла,
свеча высокая пообгорела вся.
Где Вифлеем твой? Где воловьи ясли?
Нет и не будет – это знаю я.
Нет и не будет врубленного дола,
нет и не будет врезанных небес,
а берег веры в чернотал увяз,
оставив только воду – тускло-голую.
Года надежд, тревоги и неверья,
подите  вы на все четыре ветра.
Держись, крестьянин! Злые слезы вытри
и, сам с собой вдвоем, осатаней.
27.IX.72



Літа блукань, надій і спроневіри
вкрай викривили горло голосне.
0 , будьте щирі, будьте тільки щирі,
бо лише так пізнаєте мене.
Довгаста стежка, по краях обгасла,
висока свічка, вигоріла геть.
Де Віфлеєм твій? Де волові ясла?
Нема й не буде — добре знає кметь.
Нема й не буде врубаного долу,
нема й не буде врізаних небес,
а берег віри в чорноталі скрес,
лишивши тільки воду — тьмяну й голу.
Літа блукань, тривоги і надій,
ідіть собі — на всі чотири вітри.
Тримайся, кметю! Зрадні сльози витри
i, усамітнений, досатаній.
27.IX.72