Як вік тому – ні єдности, ні згоди,
усякий грузне у своїй борні.
Допоки хтось обстоює свободу,
хтось просто заробляє на війні.
А рідний степ – ворожий і немилий,
сліпі надії та гіркі жалі.
Стоять пустинні села, як могили,
на зораній снарядами землі.
Даремно душі, скошені у засік
доби, яка хитнула терези,
нам щось кричать з Майдану, з Крут, з Донбасу,
і в храмах кровоточать образи.
Як вiк тому...
© Copyright: Маслов Владимир, 2016
Свидетельство о публикации №116021809825
Свидетельство о публикации №116021809825
Рецензии