Н. Сафонова Втрачений свiт. Переклад 3 варiанти
Вкотре сльози із очей -
Не спинити їх.
Знову обірвався цей
Безтурботний сміх.
Де свої, де вороги? -
Підказав би хтось.
Певно "з лівої ноги"
Сонце піднялось:
Зачаровано - дивись! -
Креслить кола знак.
Той, що другом був колись,
Катом став відтак.
Дзига-дзигою! - такий
Рух мій в колі тім:
Хоч кричи, хоч вовком вий
(Нервам край моїм!)
Уникаючи усіх -
Жоден не знайдЕ!-
Голкою мій смуток ліг
В скирту хтозна де.
Самопошуків печаль -
Якось так живу.
Не кохаючи, на жаль,
Я топчу траву...
Варіант 2.
Сліз не стримати - таке
Знову сталося:
Долі прядиво тонке
Обірвалося...
Серед друзів - ворог хтось?
В біса! Не збагну,
Бо "на ліву" піднялось
Сонце після сну.
Креслить чарівне своє
Коло, де наруг
Кат мені мій завдає -
Учорашній друг!
Пеклом дзигою! - такий
Рух мій в колі тім.
Хоч кричи, хоч вовком вий!
Нервам край моїм.
Утікаючи од всіх
І від себе теж,
В скирту голкою, чи в сніг,
Серденько, шурхнеш?
Самопошуку печаль -
Отак-от живу.
Не кохаючи, на жаль,
Я топчу траву.
Варіант 3 - Валерія Масагора
Сльози ллються по щоках
Рясно - не спинить...
Ось уже у котрий раз
Зупинилась мить.
Друг і ворог на межі -
Чорт здурів зело!
Може сонечко чужі
Капці одягло?
Мов наврочив хто йому,
Колами снує.
Друг вчорашній зник в пітьму,
Їсть нутро моє.
Наче воде чортівня
У пекельнім злі.
Крик виття наздоганя -
Почуття в золі.
Від усіх тікаю геть,
Та від себе - зась.
Мов струмком маленьким десь
В річку пролилась.
Все копаюсь у собі...
Так ось і живу -
У печалі та журбі
Я топчу траву...
Валерий Масагор 03.03.2016 12:49
http://www.stihi.ru/2014/04/04/6125
затерянный мир
Наталья Сафонова 3
Слезы катятся из глаз -
Не остановить...
Вот уже в который раз
Оборвалась нить...
Где свои, а где враги -
Черт не разберет!
Может быть, не с той ноги
Солнышко встает?
Заколдованным лучом
Начертило круг...
Стал жестоким палачом
Мой вчерашний друг.
Без конца верчусь юлой
В адском том кругу :
Хоть кричи, хоть волком вой -
(Нервы не в дугу!)
Ото всех бегу долой,
От себя бегу -
Затерялась я иглой
В брошенном стогу.
Все ищу саму себя...
Так вот и живу -
Не лаская, не любя,
Я топчу траву...
декабрь 2007
Свидетельство о публикации №116021802192
Рясно - не спинить...
Ось уже у котрий раз
Зупинилась мить.
Друг і ворог на межі -
Чорт здурів зело!
Може сонечко чужі
Капці одягло?
Мов наврочив хто йому,
Колами снує.
Друг вчорашній зник в пітьму,
Їсть нутро моє.
Наче воде чортівня
У пекельнім злі.
Крик виття наздоганя -
Почуття в золі.
Від усіх тікаю геть,
Та від себе - зась.
Мов струмком маленьким десь
В річку пролилась.
Все копаюсь у собі...
Так ось і живу -
У печалі та журбі
Я топчу траву...
Валерий Масагор 03.03.2016 12:49 Заявить о нарушении
Автору оригіналу показував? Їй неабияк приємно буде побачити, як далеко можуть сягати хвилі поетичного відлуння, ігноруючи кордони і умовності геополітики.
Собі я однозначно добавлю, якщо заперечень немає. Немає? Ну то й добре - дякую і беру!
Олег Омелянчук 04.03.2016 12:27 Заявить о нарушении
А тобі(есьтесссссссьно) віддаю.:)))
З повагою, Валерій.
Валерий Масагор 04.03.2016 12:58 Заявить о нарушении
З величезною повагою,
Наталья Сафонова 3 04.03.2016 23:36 Заявить о нарушении
Тобто він тепер лише в пам'яті, тож хай вона буде завжди світлою.
Олег Омелянчук 27.01.2020 12:25 Заявить о нарушении