Споконвiк
Десь вивезе, десь приховає…
Судьба-недоля-кінь, ірже –
Це так, недоля, начебто, кохає.
Насіння золоте рясних хлібів
Під срібний дощ уламками лягає…
А як, мій любий друже, ти хотів?
Це так недоля споконвік кохає.
Свидетельство о публикации №116021707040