Споконвiк

Немов, неначе, та невже?..
Десь вивезе, десь приховає…
Судьба-недоля-кінь, ірже –
Це так, недоля, начебто, кохає.

Насіння золоте рясних хлібів
Під срібний дощ уламками лягає…
А як, мій любий друже, ти хотів?
Це так недоля споконвік кохає.


Рецензии