Залиш мене на самоті..
Бо важча іноді повітря,
Горить у носі, призвуком стає,
Гірким, бридким смаком у роті.
І темний всесвіт вже ковта мене,
І люди поглядають зкоса.
І в розпачі горить лице,
Змиритись з темінню завжди не просто.
Мить прогорну назад - ще сонце світить,
А зараз пластиковий дим гризе.
Гризе й зухвало скляним оком мітить,
Щоб закувати у двобої, оповити все лице..
Але мабуть нічого не отрима,
Брудного Люцифера вірний син.
Бо поки буде тепле тіло.
Не буду я один.
Залиш
© Copyright: Ваня Брикулець, 2016
Свидетельство о публикации №116021710918
Свидетельство о публикации №116021710918
Рецензии