Магiя Часу
Дома сиджу. Дивлюсь на годинник. Сині цифри на чорному тлі. Зараз 12.12. Потім буде 12.21, 13.31, 17.17, 22.22. Пора спати. А зараз старі дзиґарі за стіною, припорошені пилом, лунко міряють час. Поцілунки в теплу шию, запах волосся-сіна. Сонце сіється через фіранку, гріє воду в балії на осонні та у ставочку, де селезень кряче. Життя -- кругле, як м'яч скаче, котиться з жолобка в жолобок.
-- Прочитай мені казочку про Лобокобка
-- Про Колобка?
-- Так. Про Лобокобка!
Я посміхаюсь. Читаю всоте. Дівчинко мила, мед малиновий в щільниках на таких висотах, до яких мені ще рости і рости. Ти моя мила, моя солодка, наші нейрони серця вібрують в одній частоті. Тут на Землі. І там, де мене не буде.
Люде захоплені в рольових іграх, погляньте на зорі в зеніті, на Сонце, на білі хмари. На ліс, що мріє внизу в долині. Розкрийте долоні, ловіть у них світло, в сітківку впіймайте небо. Для чого? Побачите скоро. Так треба!
Свидетельство о публикации №116021605595
а гравітацію має все, що має прискорення!
Наталя
Венжега 17.02.2016 13:12 Заявить о нарушении
Валео Лученко 17.02.2016 15:40 Заявить о нарушении
Валео Лученко 19.02.2016 12:45 Заявить о нарушении