Мова моя, як соловiнна

Мова  моя,  як  солов”їнна.

Мова  моя,  як  солов”їнна,
Країна  моя  є  Україна.
Хочу  тільки  я  усім  розказати,
Чому  мене  вчили  батько  і  мати.

Шануй  ти  наш  сину,
Себе  і  дружину.
Шануй  рідний  сину,
І  нашу  родину.
А  як  не  будеш  все  шанувати,
Розлюблять  тебе  і  батько,  і  мати.

А  ще  любий  сину, 
люби  Україну.
Свою  рідну  мову,
І  добреє  слово.

Бо  словом  лихим,
Можна  вбити  людину.
Вбити  себе,
Рідний  наш  сину.

Наша  рідна  мова,
То  скарб,  найдорожче.
Наше  ріднеє  слово,
Воно  нам  хороше.

Від  доброго  слова,
Тепліше  стає.
І  розмова  жвавішає,
На  все  те,  що  є.

Люби  рідне  слово,
Люби,  любий  сину.
Люби  ти  себе,
Люби  Україну.

Бо  Україна  у  нас  єдина,
Як  і  мова  її  солов”їнна.
Наша  мова – мова  Трипілля,
Ось  де  закопане  чарівне  зілля.

За  шість  тисяч  років, 
З"явились  трипільці.
Усі  вони  були, 
Не  як  тубільці.

А  мали  високу,
Художню  культуру.
Про  це  нам  говорять, 
Тепер  їхні  фігури.

Слов’янські  племена,  це  добре  знали,
Мову  трипільців  вони  перейняли.
А  ще  навчилися  жито  садити,
Збирати  його,  та  молотити.

Із  того  жита  пекли  свіжий  хліб,
І  вже  коня  загнуздали,  як  слід.
Бо мали  вони  і  колесо,
З  цим  також  їм  всім  повезло.

Але  наша  мова, 
То  лише  інструмент.
Тепер  вже  для  неї,
Настав  слушний  момент.

Треба  щоб  всі,
Могли  кожного чути.
І  ні  про  що, 
Вже  не  забути.

Питає  знов  мати,
Чи  знаєш  ти  сину.
Чому  у  нас  люблять,
Так  солов"їнну?..

Бо  хороше  нею,
Пісень  нам  співати.
Їх  люблять  твої,
І  батько,  і  мати.

Ще  коли  колихала,  твою  я  колиску,
Співала  пісень  я  тобі,  про  колиску.
Про  котика  також  пісень  я  співала,
Щоби  краща  доля  тебе  спіткала.

Як  виростеш  сину,  знайдеш  і  дружину,
І  будеш  свою  будувати  родину.
Немає  у  світі  найближчого  того,
Як  мати  і  батько,  та  ріднеє  слово.

Наша  мова  пісенна,  як  італійська,
Комусь  хотілось,  щоб  була  лиш  російська.
Та  рідная  мова – Душа  є  народу,
Який  щиро  вірить  у  нашу  Свободу.

Ти  виріс  в  селі,  любий  наш  сину,
То  люби  село  і  Україну.
Співай  пісень наших чарівних,
Можливо  вони  і  трохи  наївні.

Запам’ятай  сину,  все  що  сказали,
Та добре  дивися,  щоб  мову  не  вкрали.
Не  цурайся  сину,  ти  рідної  мови,
Бо  не  буде  з  тобою  у  нас  розмови.

Думав  і  я  про  слова  твої  тату,
В  світі  мов  дуже,  дуже  багато.
Але  тільки  мова,  своя  рідная  мова,
Гуртує  нас  всіх,  на  єдину  розмову.

Й  не  станемо  ми  весь  світ  дивувати,
А  будем  Україну  самі  будувати.
Збудуєм  собі  нову  Україну,
Прославим  тоді  нашу  країну.

      08:00.14.02.2016.