Повз вікна холодних циніків,
повз п’яниць і наркоманів
коли ніхто не зцілював,
а навпаки лиш ранив…
Я йшла до тебе знесилена
повз переходи і потяги
не знаю якими силами
але ні вітри ні протяги
ані перехожі з бідами
старими, новими, проклятими
мені не завадили віддано
й невтомно на тебе чекати
Холодна, безмежна і тиха
не згадуючи про лихо
я йшла по твоїм стежкам
я знала, що це минає
і знала, що це проходить
та щастя не оминає
щастя не покидає
тепер я це точно знаю
коли я в твоїх руках.
щастя
© Copyright: Ковальски Мила, 2016
Свидетельство о публикации №116021411774
Свидетельство о публикации №116021411774
Рецензии