Письмо. Борисова О. М. Перевод на украинский

Письмо
Борисова Ольга Михайловна  http://stihi.ru/2010/06/09/3507

Лист               
Березень, 12, Ліозно*, 1943 рік

Татусю мій! З німецької неволі   
Пишу листа. Сховаю в закутку.   
І про нещасну, гірку свою долю,
Й про те, щоб ти помстився ворогу.

Я стільки натерпілася в полоні,
Немає сил терпіти далі гніт.
Від жаху посивіли мої скроні,
Хоча мені лише п’ятнадцять літ.

А пам’ятаєш, як колись з тобою
На свято ми співали в унісон.
І від душі сміялися за грою,
А гості танцювали вальс-бостон.

А зараз що не так, то палка миттю,
На шиї номер і спина в рубцях.
В брудне й подерте вдягнута лахміття,
Кров запеклась на тоненьких вустах.

Рабинею у Шерлона – барона,
Й вночі роблю – не вистачає дня.
А їм з корита з Розою і Ноной:
«Рус – все одно що та брудна свиня!»

Не раз, не два тікала із полону,
Та все ловили, повертали знов.
І не було для бідолахи схрону,
І били так, що виступала кров.

А маму не шукай, бо вбили звіри,
Вони хотіли знати де ти є.
ЇЇ словам тоді не мали віри,
Знущалися, питаючи своє.

А ось сьогодні, татку, я дізналась:
В Німеччину збираються везти.
Татусю мій, терпіння увірвалось,
Не хочу бачити ні сонця, ні весни.

Немає сили, кати-кровопивці.
Хай краще смерть у рідній стороні.
Громи фашистів, хай бояться вбивці!
Ось заповіт, мій таточку, тобі!
               
 Я вірю, не загубляться рядки –
Останнє привітання від доньки.

«Дорогий мій таточку!
 Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде.  І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доньки…»
Лист, написаний Катею Сусаніною батькові, було знайдено при розбиранні зруйнованої печі в одному з будинків міста Ліозно. Віддана в рабство німецькому поміщику, доведена до відчаю, в день свого п’ятнадцятиріччя, дівчинка вирішила покінчити з життям.
На конверті дитячим почерком було крупно написано: « Дорогі дядечки або тітоньки, хто знайде цей  захований  від німців лист,  благаю вас, відразу киньте його в поштову скриньку. Мій труп вже буде висіти на мотузці.» Номер польової пошти на конверті застарів, і листа опублікували в газеті "Комсомольська правда" 27 травня 1944 року.


Ліозно – це містечко у Вітебській області, в Білорусії.
Матеріал взято з документальної книги « Розповідають загиблі герої».


Альманах. Спасибо ветеранам за победу!   http://www.stihi.ru/2015/05/02/1161