Застрягла у зимі квітучість саду,
спадають з віток квіти снігові.
Забудьмо, врешті, про бажань принади,
Радіймо, що допоки ми живі.
Безпристрастна зима... Не те що літо!
Та де воно тепер? Було й нема...
Останній цвях у домовину вбито
надій і мрій,- не бавиться зима.
Казковий сад у саван білосніжний
загорнутий і спить без сновидінь...
І ми, на часі, простимося ніжно...
Амінь!
Казковий сад
© Copyright: Наталия Дидковская, 2016
Свидетельство о публикации №116021207379
Свидетельство о публикации №116021207379
Рецензии