Я одинак, не можу жити в стаi
Я одинак, не можу жити в стаї,
Стадний інстинкт у мене не підріс…
Я одинак, вовк – одинак і не боюсь собак,
Тому давно, я виріс на весь зріст.
Разом всім легше, навіть батька бити,
Гавкай собі і ти вже молодець.
Та тільки, як тоді себе любити,
Скажіть хто знає, мені вже, на кінець…
Люблю я сам читати і писати,
Люблю. В саду, ростити огірки…
А ще люблю, я ціпом жито молотити,
І щоб прямими були, у вірші рядки.
Колись і я піду, вже на спочинок,
Так вік прожив, здається що не «зря»…
Що добрим був і вдалим мій ужинок,
І не скаже ніхто, вік прожив він «зря».
10:25.11.02.2016.
Свидетельство о публикации №116021107504
Хорошее стихо !
Понравилось !
С теплом , Елена. :-)
Елена Денисова -Бюрнфин 07.03.2017 23:56 Заявить о нарушении
Рад Вас видеть, на своей страничке.
С теплом,
Михаил Онищенко 09.03.2017 14:39 Заявить о нарушении