Там, на фото из прошлого... Из Лины Костенко

* *  *

Там, на фото из прошлого, молоды все.
По прошестию лет, каждый сам себя кличет.
И в зеницах печали, как в чёрной воде,
отражаются люди, деревья, обличья.

И стонадцатый снег те поля притрусил,
и не тот черногуз возвратился, а некий.
Возле кассы такой равнодушный кассир
выбивает лениво мгновенья, как чеки.

Эти белые лица на чёрной воде,
неповторные лица в веках остаются.
Там на фото из прошлого молоды все.
Даже мёртвые все, на тех фото, смеются.

Перевод с украинского


Лiна Костенко


* * *

На старих фотографіях всі молоді.
За роками людина сама себе кличе.
У зіницях печалі, як в чорній воді,
відбиваються люди, дерева, обличчя.

І стонадцятий сніг ті поля притрусив,
і уже прилетять не ті самі лелеки.
Біля каси такий незворушний касир,
зафіксовану мить вибиває, мов чеки.

Білі, білі обличчя у чорній воді,
неповторні обличчя навік зостаються.
На старих фотографіях всі молоді.
На старих фотографіях мертві сміються.