Осiнь. Delirium Tremens

( трагедія у двох діях)

I
Перше вересня

Здрастуйте! Я- Дмитро Листопадович.
Моє завдання:
навчити учитись,
навчити творити,
навчити любити,
навчити жити,
і все – по совісті.

Є прекрасні романи і повісті,
є поеми і вірші промовисті,
і Старий і Новий Заповіт –
відкривайте, читайте, учіть!

Через терни ідіть і – ad astra!
Знайте, що помилитись – не впасти.
Часу обмаль у нас. Ви спішіть
пізнавати безмежний цей світ.

Не даремно бажаю вам жити,
вірно людям і Богу служити
незалежно від віку і зросту,
адже бути Людиною – просто.
………………………………...


II
Останнє вересня

Нащо сваритесь і лихословите?
Нащо ви найслабкішого ловите?
Нащо б’єте його і знущаєтесь?
А з дорослих чому насміхаєтесь?

Нащо пишете, нащо малюєте               
непристойності?  Ви мене чуєте?
Нащо курите все без розбору?
Вам за розум би взятися впору.

Дуже влучно Миколка із Толіком
Обплювали державну символіку!
Петрик з криком «Ich mu; zerst;ren!!!»**
у припадку зірвав усі штори.

Чи благати, чи ременя взяти
і старанненько вас відшмагати? –
виховний процес, так би мовити.
А у відповідь: «Не пішов би ти..?»
…………………………………….
Здрастуйте! Я – Дмитро.
 Моє завдання:
навчитись учити,
навчитись творити,
навчитись любити,
навчитись жити,
і все ж – по совісті.

Є трагічні романи і повісті,
є життя, де немає прозорості,
час для сміху, і час, коли плачемо,
щоб забути, і навіть пробачити.

Скоро вітер напівзимовий
прожене останнє тепло.
Впаде листя пожовкле додолу.
Мов ніколи і не жило.

Якщо Вам докучаю –
Зламайте мені ребро.
Все. Проходить. Усе. Минає.
Здрастуйте. Я – Дмитро?


* Delirium Tremens (лат.) – біла гарячка
**Ich mu; zerst;ren (нім.) – я мушу руйнувати.