Володимир Сосюра. Так никто не любил. Через тысячи

Так никто не любил.Через тысячи лет
лишь приходит такая любовь.
В день такой расцветает весна на земле
и земля наряжается вновь...

Дышит тихо,легко в синем небе она,
простирая до звёзд свои руки...
В день такой на земле расцветает весна
и дрожит вся от сладостной муки...

Сердце млеет моё от счастливых очей,
что в тумане горят надо мною...
Разливается кровь от любимых речей,
будто пахнет она лебедою.

Эй,вы,звёзды мои!..Тихий месяц ты мой!..
Где вы видели больше любви?..
Для неё я сорву Орион золотой,
я-поэт восходящей зари...

Так никто не любил.Через тысячи лет
лишь приходит такая любовь.
В день такой расцветает весна на земле
и земля наряжается вновь...

Дышит тихо,легко в синем небе она,
простирая до звёзд свои руки...
В день такой на земле расцветает весна
и дрожит вся от сладостной муки...



Перевод с украинского
Володимир Сосюра – Так ніхто не кохав. Через тисячі літ…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…