Світанок горів і горіла червона заграва,
Згоріли тіла, тільки душі лишились живі,
Розвіявся дим, закінчилась кривава забава
І згадку про них ми тепер не знайдем на землі.
На згарищі тім танцювали п’янючі солдати,
Що душу і тіло своє потопили в вині.
За доблесну службу їм видадуть чорні бушлати,
В яких вони будуть горіти у вічнім вогні.
А хлопчик маленький шукав у повітрі могилу,
Де батько і мати, і весь його рід почивав,
І щоб не забути ніколи страшну ту годину
В багаття любові чотири гвоздики поклав.
Помилував Бог милосердний маленьку людину,
Відкрив сироті довгождану ту землю святу,
Де батько і мати живі, і чекають на сина,
А син відірвавсь від землі й прокричав: «Я іду!..»
***
© Copyright: Дмитрий Левадко, 2016
Свидетельство о публикации №116021004022
Свидетельство о публикации №116021004022
Рецензии