Дні самоти, смакуючи, доп’ю
І, почекавши поки захмелію,
Безжально на уламки розіб’ю
Усі холодні промені надії.
Тобі тепло весняне віддаю,
Собі я залишаю буревії.
В далекому холодному краю
Згасаю, замерзаю і малію.
Злетілись хмари з ранами від крил,
Стріляє вітер снігом і зимою.
Вмить забере земля всю кров із жил.
Чи це війна? Чи я, незграбний воїн,
На цьому полі упаду без сил,
Загину у нерівному двобої?
***
© Copyright: Дмитрий Левадко, 2016
Свидетельство о публикации №116021003977
Свидетельство о публикации №116021003977
Рецензии