По радіо почув тривожну вість:
«Свинцевий дев'ятиграмовий страх
Народи цілі топче, мов мурах.
Мабуть на цвинтарі забракне місць…»
Десь падає дощем на землю злість,
Ненависть проростає на полях,
У темряву веде прогресу шлях,
Міль рушники під образами їсть.
Все чисте у душі зникає, гасне.
Не в тому ви вбачаєте прекрасне,
Чи, може, вас хто зором обділив?!
І хто підкаже, на якій же мові
Кричати людям, що їх для любові
Великий Архітектор сотворив?
***
© Copyright: Дмитрий Левадко, 2016
Свидетельство о публикации №116021003965
Свидетельство о публикации №116021003965
Рецензии