Я хочу стати на вершині скелі,
Побачити Бескидів сивину,
Поринути у їхню глибину,
Де заховались бойківські оселі,
Іскриться ватра – тепла і весела,
Готує найсмачнішу дичину,
Де на ворожу й хижу чужину
Правічні гори щедро лиють селі
А там, в підніжжі – храму купол срібний,
А в тому храмі – люд, що Богу вірний
Зібрався, щоби славити Творця.
Чийсь переможний вигук… Чи здалося?
Ні. Значить витягти комусь вдалося
Володаря опришків топірця.
***
© Copyright: Дмитрий Левадко, 2016
Свидетельство о публикации №116021003946
Свидетельство о публикации №116021003946
Рецензии