Ми звикли до хрестів на вікнах,
Що кожен другий клеїв скотчем,
До вулиць ввечері принишклих,
До канонад посеред ночі.
Ми звикли до тремтіння стелі
І до сирен швидких тривожних,
Але до випадків смертельних
Нам звикнути ніяк не можна.
Не можна чути ті новини,
Де "тиша і без втрат сьогодні",
Коли "таблетки"* мчать невпинно
Бійців в крові, важких, безногих;
Коли дитина не добігла
Півметра, щоб сховатись в льосі,
В очах жага життя застигла
І мати нам не вірить досі...
Війни немає, кажуть люди,
Яким не чути мінометів.
Війни немає. Поки в груди
Не вдарить біль від втрат і смерті.
*"Таблетками" називають УАЗ-452, які часто використовуються військовими медиками у зоні АТО.
Ми звикли до хрестiв на вiкнах
© Copyright: Юлия Эбервейн Захарченко, 2016
Свидетельство о публикации №116020900948
Свидетельство о публикации №116020900948
Рецензии
Дуже сильний та дійсно зворушливий вірш. Велике вам дякую!
Елизавета Бащева 09.02.2016 16:04 • Заявить о нарушении
Елизавета Бащева 09.02.2016 16:04 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.