Сліпий, обірваний і напівсонний
Я в нетрях невідомості блукав.
Об розпач свій перечепивсь, упав,
Заскиглив, мов дитина безборонний.
І марив, ніби в сонця колір чорний,
Цвіт юності за безцінь продавав,
Закон життя поволі забував,
Думками зміряв океан бездонний.
А ти прийшла, бо я чекав на тебе,
Зцілила, показала колір неба,
Відкрила ще небачені світи,
Подарувала почуття священне,
І ночі ясної лише для мене,
Єдина зіронько моя, світи.
***
© Copyright: Дмитрий Левадко, 2016
Свидетельство о публикации №116020906282
Свидетельство о публикации №116020906282
Рецензии