Це не пісок. Це час летить крізь пальці.
Його розносить вітер назавжди.
Це здолані штормами мореплавці,
Що не змогли вернутися з води.
Завмерла чайка у прощальнім танці,
Розвіявся у небі сизий дим,
З літописів розказують спартанці
Що значить помирати молодим.
Ніч тиха принесла тривожні вісті:
«На жоднім фронті не чекайте змін,
Тепер все буде на своєму місці.»
На мене чорна тінь вказала: «Він!»
І мертву тьму порозсікали іскри –
Сірник-життя горить із двох сторін.
***
© Copyright: Дмитрий Левадко, 2016
Свидетельство о публикации №116020906215
Свидетельство о публикации №116020906215
Рецензии