Вони зникають назавжди, навіки,
В людських серцях лишаючи сліди.
Так холодно без їхньої опіки,
Без їх тепла не розтають льоди.
Долини смутку і холодні ріки
Тебе чекають. А тому іди
Крізь неприступні гостроверхі піки
Аж до небес і світло їх знайди.
… У темряві сліпа душа блукає,
Вгинається під тягарем провин,
Картається, а вороття немає;
Світ – просто ланцюжок із літ і зим.
Нічого вічного. Усе вмирає.
Погасли зорі. В небі я один.
***
© Copyright: Дмитрий Левадко, 2016
Свидетельство о публикации №116020905951
Свидетельство о публикации №116020905951
Рецензии