Вона живе в природних чарах,
Заполонила увесь світ.
Зоря вечірня, світлий ранок,
Красі в серця будують міст.
І де ж такі знаходять барви,
Зимою, влітку, восени?!..
І мить оця здається раєм,
І та, що ллється від весни.
Секрет ховається у колі
І не знайти у ній кінців.
У ліс веде краса, у поле,
З небес несуть її митці.
Зорю душею бачить треба,
Немов дівча у вишиванці.
Світилась вишивка на небі,
Промінням райдужного ранку.
Свiтанок
© Copyright: Петро Керанчук, 2016
Свидетельство о публикации №116020910696
Свидетельство о публикации №116020910696
Рецензии