Спи собі сама, спи собі сама…
Як так вийшло, що я далеко?!
Як так склалось, що скоро зима?!
Де ти є, моя птаха, лелеко?..
Де ти є, де ти є, чи не сумно?
Бо мені так пече ця вина…
Я вчинила тоді нерозумно -
І от втратила все, п’ю до дна.
П’ю до дна цю печаль і вино це,
Що роками оспівував хтось там.
Визираю вночі у віконце,
А дощі відбивають в такт: «Ходь к нам».
Не чекай мене, я скоро приїду!
Будь ласка, не чекай, все минуще!..
Ця любов у мені не без сліду.
Це вино, для душі, не цілюще.
Спи собi сама, спи собi сама...
© Copyright: Мария Солодовникова, 2016
Свидетельство о публикации №116020800843
Свидетельство о публикации №116020800843
Рецензии