Потопаю у морі власних думок-
Вони заполонили мою душу,
І іноді так хочеться піти...
Але шукаю, хоч тремтливу, сушу.
Літаю у вихорі дивних надій,
Які так старанно повільно вбивають,
Не пам'ятаю вже кількість падінь,
І ледве дихаючи, доживаю.
Падаю у безодню буденних днів-
Вони вже давно невідомих відтінків,
А чудове життя, побудоване з мрій,
Не описати словами із книжки.
Ховаюся знов під ковдрою брехні...
Вона заполонила цілий всесвіт,
І у душі більш не горить вогонь,
Бо знов вона під вітерами гнеться.
Живу тепер, неначе в масці я,
Та правила цієї гри не розумію...
Чому таке фальшиве в нас життя?
Чому треба боротися за мрії???
Про мене
© Copyright: Лиса 25, 2016
Свидетельство о публикации №116020810135
Свидетельство о публикации №116020810135
Рецензии