Тендітна стежка тоне в лопушинні,
Мотузка, візерунково-мала.
Поколена, ховається в ожині,
По-партизанськи лине до села.
Дітей поманить у квітучі балки,
Рибалок до широкої води,
Пожалить ноги щедро у доярки,
Не вешталася щоб туди-сюди.
Сусідському собаці морду вмиє,
Реп'яшницькі підвісить ордени.
А гусакам порозпрямляє шиї
І теж медалі вчепить до спини.
Ти навесні розтоптуєш калюжі,
З бузків духм'яних розкрадаєш тінь.
Повзеш зимою потихеньку, вужем,
Під валянком рипучим в далечінь.
Чому тебе я, стежко, пам'ятаю?..
Ти знову вперто маниш до села,
Де ниткою, від краю і до раю,
Моє дитинство в небуття вела...
Лютий 2016 р.
Стежка
© Copyright: Сергей Кононенко, 2016
Свидетельство о публикации №116020605815
Свидетельство о публикации №116020605815
Рецензии