Засинаючи в теплому ліжку
Знов згадаю свої помилки
І життя усе, ніби книжку,
Перегляну, а там сопілки.
То все душі хороших, добрих
Та, нажаль, не живих людей
Які жевріють в погляді сонних
Та спустошених вже очей.
І ось знову, стираючи туш,
Я на волю пущу потік
Сліз із недозабутих душ,
З-під моїх ледь підпухших повік.
І весь біль, що сидів в глибині
Рухне в світ солоненьким струмком
Та лиш я не розкажу тобі
Те, що сховано там під замком
в теплому лiжку
© Copyright: Катя Попова 0, 2016
Свидетельство о публикации №116020512057
Свидетельство о публикации №116020512057
Рецензии