Вiдлига сiчня, зрiз зими...
зриває вітер рештки гриму,
в оцім сумятті однини
усе стає до болю зримо.
А часу млин знов на кругИ,
у лютий, на поталу танень
люстр крижаних, старі сніги
уже приречені до спалень
В ослизлих вікнах марафон
у сірих порожнинах вулиць,
там замість світла лиш неон,
і високосний рік прибулець.
Між кривд і правд на небесах
гіпотенуз дороги люті,
чи камуфляж на образАх,
чи сонце тоне в каламуті…
Свидетельство о публикации №116020401390