Нехай ця ніч для тебе буде тихою,
хай не тривожить пам'ять, світ, ані сезон
зими… Нуртує так нестримно віхола,-
а я чатую поруч твій спокійний сон -
в люцернах літа спеку невтамовану,
ліловий присмерк матіолових краплин,-
метелик, що морозом намальований,
на шибці зимній - паморозь світлин.
Зима мине, завій сніги потоками
спливуть, як час… Сполошить сонце дім,
метелик враз розтане … і без докору
ти тільки не жалкуй, не мартвся, річ не втім,
що все з водою йде і не лишається,-
вгорі розвидниться, стужавіє весна:
ще світла не гаси, то не ввижається,-
чиї там крильця мерехтять опріч вікна?
Майже колискова
© Copyright: Фиолетта, 2016
Свидетельство о публикации №116020401389
Свидетельство о публикации №116020401389
Рецензии