Стоїть купоросом віспований вершник,
Здійняв булаву, мов на захист Майдану.
Стоїть сивий воїн, іще незалежний,
Бо ще не затьмарені очі Богдана.
Бо ще йому в’язи тоді не скрутили
Лукаві лакеї старої повії,
Що землі збирала у скриню-могилу
І пазурі зроду точила на Київ.
Він знову на волі, під київським небом
І ляхи колишні потискують руку.
Для волі й братерства багато не треба.
Приборкати ту ненажерливу суку.
Богдан
© Copyright: Канан, 2016
Свидетельство о публикации №116020301521
Свидетельство о публикации №116020301521
Рецензии