Винагорода за чекання

Я збудую казковий замок із зірок,
Кольору веселки повішу там картини,
Це все буде для нас, тільки для двох
І повір, ніщо на світі мене не зупинить.

Не буду писати я незнайомих слів,
Та не куштуватиму смачних інтриг,
Я просто слухатиму серце, своїх почуттів
І ніжні ноти кохання із любовних книг.

Бо серце так хоче палко тебе кохати,
Залишити невичерпний слід в твоїй душі,
Жахливо болить, та не може сказати,
Виливаючи всі почуття у гарячі вірші.

Хочуть руки зігріти твої холодні груди,
Кожний день бути ангелом на плечі,
Ця хвороба сильніше звичної простуди,
Це-- кохання, ніби яскрава зірка вночі...

Та краще б серце взяло і зупинилось
І весь солод почуттів став полином,
Краще б це була брехня, наснилось,
Небо впало і град бив за вікном.

Бо тебе чекати уже не вистачає сил,
Тіло покалічене п'янким безсонням,
Солодкі мрії перетворюються в пил,
А я так сумую по рідним долоням.

Та ось теплі проміння твоєї усмішки,
Розвіяли вщент усі зачаровані думки
І я викину геть усі сумнівів фішки,
Залишившись з тобою уже назавжди.