Отпусти

Щастя не живе в цупких оковах ,
Щастя не живе з ким заманеться.
Краще відпусти, і згодом, знову,
З посмішкою щастя повернеться.

.......


Навіщо тобі те щастя?
Ти десь його може бачив?
Чи знаєш як доглядати?!
Воно кожен вечір плаче.

Воно з твого серця рветься,
Йому не потрібні люди.
Воно у тобі задихнеться!
Воно знов піде внікуди...

Чи знаєш, що його більше,
Немає ніде практично?
Йому поруч тільки гірше,
І стан його вмить критичний...

Ти знаєш що його треба
Хоч інколи цінувати?
Є в нього палка потреба:
За ним треба пильнувати -

Любити та зберігати
В спокої та рівновазі,
Воно не живе в тій хаті,
Де честь віддають зневазі.

Воно дуже вимогливе:
Раптово хоч раз образиш-
Пробачитись неможливо,
"Не йди!" йому вже не скажеш.

Воно як тендітна квітка,
Розбірлива до умови.
Воно наче ясна зірка,
Що вже не займеться знову...

Його тобі не приборкать-
Воно не ручне звірятко,
Його поклади знадворку.
Тихенько, як янголятко,

Воно в небо здійме крила.
Помалу ледь озирнеться
І вдячно поглянув в очі,
Злетить, й тільки усміхнеться...

...І нащо тобі те щастя?
Воно нас і так боїться.
Навіщо тобі те щастя?!
Пусти, хай летить, як птиця...