"У дивний край я знову
серцем лину..."
Віра Щербіна
У дивний край я знову серцем лину,
Гука і манить мила сторона,
Неначе, найкоштовніша перлина
Душі скарбницю прикраша вона.
Найбільше пам/ятаю весни буйні,
Квітучі, мальовничії сади,
І мама серед двору добра, чуйна
З криниці дістає мені води.
Клопочеться, смачний готує борщик,
Увечері родині подає,
А на столі і хліб, й сметани горщик,
Ніяк смаку борщу не зіпсує.
А у оселі затишно й привітно,
В квітучій сад відчинено вікно...
Життя летить так швидко, не помітно,
Лиш в пам/яті лишилось все давно.
Криниця... Мама!.. Сад і двір, хатинка,
На стінах білі в квітах рушники...
Згадаю, засумую на хвилинку,
Бо все це рідне в серці на віки.
У дивний край я знову серцем лину
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2016
Свидетельство о публикации №116020106170
Свидетельство о публикации №116020106170
Рецензии