Журився сiчень...
Журився січень під снігами,
Весна журилась без тепла,
Була журба і поміж нами –
Розлуки стежка пролягла.
І тільки синє-синє небо
Безжурно живиться на всіх.
А що йому? Йому не треба
Питати, де і чий був гріх.
Є сонце й місяць, вишні-зорі –
І тим щасливе, тим живе…
Розрада є в чужому горі:
Все, що було, усе спливе.
І січень, з квітнем побратавшись,
Віддав тому сніги і лід.
А ми не вдвох. Усе, як завжди.
На тім стоїть наш білий світ…
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116020111038
Свидетельство о публикации №116020111038
Рецензии
Просто супер! Дякую, красно дякую! Приємно читати такі хороші вірші!!!
Елизавета Бащева 02.02.2016 01:05 • Заявить о нарушении
Елизавета Бащева 02.02.2016 01:05 • Заявить о нарушении
А як мені приємно отримувати такі схвальні відгуки! Натхнення Вам і тепла, і любові!
Наталья Бидненко 03.02.2016 22:19 Заявить о нарушении
Наталья Бидненко 03.02.2016 22:19 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.