Татусь

             ***
Понад вечір приїду до рідної хати,
Постать птахом тривожним у вікнах майне,
Вже не вийдуть стрічать, бо пішли рано мати,..
Лиш хворенький татусь стріне в ліжку мене.

До грудей пригорну віком висохші мощі,
По шоршавій щоці враз сльоза набіжить,
Як підняти його, за які, Боже, гроші,
Щоб на цім білім світі, він міг ще пожить ?..

Довгий день, наче рік, теплинь ясного неба,
На подвір"ї вже травень, гудуть голуби,
Не віддасть смерті той, хто забуде про себе,
Батько буде мій жить, всім трубіть голуби.

Полишились позаду воєнні дороги,
В очі смерті пекельній дивився не раз,
Тож вируй знов життя в квітах Дня Перемоги,
І хай наші батьки поживуть ще для нас.

Замітай цвіт вишневий двір, хатні пороги,
Гудіть бджоли на ганку про радість буття,
Щезніть хвилі пожеж і нальотів тривоги,
Щоб всім серцем любить, війн не знать вороття.

Як дитя пригорну,- Батьку, любий. хороший...
Ніжно витру сльозу, що ураз набіжить,
Незбагненне здобуде любов, марні гроші,..
Щоб на білому світі зміг батько пожить.

Довгий день, наче рік, теплинь ясного неба,
Диха радістю травень, біліють сади,
Не віддасть смерті той, хто забуде про себе,
Рознесіть вістку цю з краю в край голуби.

                ***