Дивлюся, кохана, на тебе дивлюся!
Коли ж я до серця твого доторкнуся?
А піснь солов 'я у садку пролунає,
Та ехом поверне з затишного гаю.
Зозулько моя, тобі в очі дивлюся!
Коли ж я до тіла твого пригорнуся?
Почую, як м'ятою пахнуть долоні,
А сльози в очах, як перлини в короні.
З тобою в садку віч на віч залишились...
Мов квіти, одне до одного схилились...
Зірки лишь на небі соромно дивились,
Як бісера низка в траву покотилась...
І довго стурбована сойка кричала,
Що дивною красою ти мене зчарувала,
Твоі поцілунки на мені лишились,
А пелюстки губ... мені вранці наснились.
17:28 29.01.2016. *
Дивлюся, кохана, на тебе дивлюся!
© Copyright: Валентина Пурахина, 2016
Свидетельство о публикации №116012909243
Свидетельство о публикации №116012909243
Рецензии