Тату кохання

Танцювали ми тоді з тобою під дощем,
Віддаючись почуттям і гарячим цілункам,
У твоїх очах любов проливалась вогнем
І я дякувала долі, рахуючи тебе подарунком.

Ти ніжно огортав мої плечі літнім теплом,
Коли вже на дворі лютувала застуджена осінь,
Тоді я була щаслива, під надійним крилом,
Та не боялась ні дощу, ні холоду зовсім.

Щодень ми були одурманені своїм життям,
Як солодкий подих пролітали терпкі місяці,
Ти говорив тихо на вухо: "Нікому не віддам!",
Та як доказ кохання ми набили тату на руці.

Пам'ятаю, ти завжди казав: "Моя королева!",
А я у відповідь: "Мій володар і король!",
Завжди моя сльоза була лише кришталева
І плакала я від щастя, а не граючи роль.

Час як бумеранг повернув мене у минуле,
Тепер це лиш спогади і більше нічого,
Але я, повір, ці гарячі дні ще не забула
Не бажаючи тобі зла і нічого лихого.

Та чомусь і досі я так і не зрозуміла,
Чому ти раптово зник, як на весні морози,
Знай, що лиш тебе я кохати так вміла,
А ти безслівно пішов, залишивши лиш сльози.

Ти пішов, а з тобою-- шматок моєї душі,
Лиш тату нагадує про щасливі моменти,
У житті тепер пусто, на серці-- сірі дощі
І це тату... ніколи не дасть спогадам вмерти...