***
Поки ще, сестро,голос чуєш мій,
У сутіні мереж, з"єднавшись врешті,
Не плач вночі, прошу тебе, не смій,
Ще нас чекають зустрічі прийдешні.
Поки ще, сестро,голос чуєш мій,
Хай він тобі навіє теплий спомин,
Дитинство, юність нашу, сполах мрій,
І безтурботний спів в степех і гомін.
Згадаєш мамин синій сарафан,
У маках платтячко своє, кофтинку,
Із віком речі, ніби талісман,
Згадаєш й легше стане на хвилинку.
Горох дрібненький, черешневий рай,
Сіренька маківка з дрібним насінням,
Де все зника, хоч серце бідне край,
Зника з отим життям, його цвітінням?..
Ми долю вибирали тих доріг,
Ми географію самі складали,
Де ж філософський , сестронько, усміх,
Отримали ми те, що так жадали...
Поки ще, сестро, голос чуєш мій,
Отам,в Москві, далеко від родини,
Сумні думки, як маків цвіт розвій,
Згадай Донбас і матір Україну...
***
Сестре москвичке с Украины
© Copyright: Ирина Боговина, 2016
Свидетельство о публикации №116012908012
Свидетельство о публикации №116012908012
Рецензии