У нашім домі поселилася печаль-
Життя розсипалось,мов перли у намисті.
Слова,слова...Цинічності вуаль...
Ламає ребра-болю в грудях тісно.
Брехня отруює повітря та легені,
Не має сенсу пізнє каяття.
Я думала,що я- твоя єдина...
Обручка тисне...Я не хочу співчуття.
Ти зраду виплюнув,мов трунок,у обличчя,
Померла музика в душі,десь на півноті.
Украй заплуталось в клубок святе і грішне,
Руйнуєм щастя у війні ми,крок за кроком.
Скажи ,що сталося?Де зникли почуття?
Твоє кохання-наче мертві квіти.
Слова,слова...Яка ж була сліпа.
Дощить в душі...Втомилася молитись...
І стигне подих,в грудях так болить,
Стираю лінію любові на долонях.
У нашім домі було щастя, лиш на мить.
А так хотілося на вічність...та не доля...
Зрада
© Copyright: Татьяна Коломиец 2, 2016
Свидетельство о публикации №116012903919
Свидетельство о публикации №116012903919
Рецензии