Тануть білі намистини
Розливає стежку-шлях
Розтинає на хустини
Геть шматує...
Білий птах
Ніби сів собі - втомився
Аж! Почув людини крок.
І піднявся та схопився
Адже, мабуть вийшов строк.
І летить у піднебіння
І курлить, сумує птах
І зникає як видіння
У зимових білих снах.
Біла птаха відлітає,
Біле пірья сипле стріх!
Ні...не пірья тихо тане,
Ні не птаха - просто сніг.
Б ла птаха
© Copyright: Ломтева Инга, 2016
Свидетельство о публикации №116012707029
Свидетельство о публикации №116012707029
Рецензии