Осенняя всё шепчет мгла... Из Маргариты Метелецкой
http://www.stihi.ru/2016/01/26/9450
Осенняя всё шепчет мгла,
Что прячет абрис под вуалью
Седых туманов…вьюга зла
В сердечке, скованном печалью…
Такой холодный нынче лёд,
И сеет дождик с длинной тростью.
Друзей, быть может, Бог пошлёт
Ко мне, за стол непышный – в гости?
Чтоб вместе с ними отогнать
Панбархатную тьму обратно
И щедро душу открывать,
Что кофе так согрел приятно…
Оригинал:
Шепоче щось осіння мла,
Ховає обрис під вуаллю
Туманів сивих...Хуга зла
У серці, скутому печаллю...
Такий холодний, наче лід,
Знов сіє дощик без упину !
Чи друзів запросити слід
На невибагливу гостину ?
Щоб разом з ними розігнать
Цю темряву із оксамиту
І щиро душу розкривать,
Приємно кавою зігріту ...
Свидетельство о публикации №116012611946
Здравствуй, Светуля!
Нина Уральская 27.01.2016 11:40 Заявить о нарушении