Прочитайте мене у самотніх віршах,
Я безнадійно там сховала свою душу,
Написавши про кохання у рожевих снах,
Та як плід заборонений жадібно вкушу.
А насправді очі печальні, мокрі від сліз,
Погляд десь падає у прірву далеко,
Я загубила білет на щасливий круїз,
Та прохолодний подих у дику цю спеку.
Знов рахую сторінки нездійснених мрій,
Бо життя потонуло та стало мінливе,
Чомусь згорнуло подарований сувій,
З обіцяним майбутнім, яке стало сонливе.
Безкінечна віра поплуталась з думками,
Важко зрозуміти у чому тепер суть,
Моя свідомість закрита за сімома замками,
Які не завжди за собою кохання несуть.
Та до ранку я весь свій біль відпущу,
Напишу вірша і застигне хвилина,
Викреслю горе і біль, сповна відомщу,
Всім на зло я стану душею щаслива!!!
Я стану щаслива!
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116012601140
Свидетельство о публикации №116012601140
Рецензии