Заметіль душі.
І крає серце біллю сніг мені.
Ножем, оправленим у срібло.
Не позабути твого... імені...
В очах пливе, неначе сліпну.
В душі не заростає рана.
І - гіркоти тужливий хміль.
Я засинаю лиш... під ранок.
Та... не вщухає заметіль.
Заметiль душi
© Copyright: Воин Амбера, 2016
Свидетельство о публикации №116012506827
Свидетельство о публикации №116012506827
Рецензии
Цей вірш про любов, що не тане,
Про смачне морозиво або про сніг у квітні.
Любов за собою в глибокий сніг нас манить,
Вона гіпнотизує, як тепло літнє.
Прийде Весна і все налагодиться.
Ми зацветём як справжні рослини.
Все відновиться, як це водиться,
Як у казках буває або в билинах...
Не знаю насколько это грамматически и стилистически правильно, но что выросло, то выросло! Вот родил! :)
Спасибо!
Raoul 27.01.2016 14:38 • Заявить о нарушении
Про смачне морозиво або про сніг у квітні.
Любов за собою в глибокий сніг нас манить,
Вона гіпнотизує, як тепло літнє.
Прийде Весна і все налагодиться.
Ми зацветём як справжні рослини.
Все відновиться, як це водиться,
Як у казках буває або в билинах...
Не знаю насколько это грамматически и стилистически правильно, но что выросло, то выросло! Вот родил! :)
Спасибо!
Raoul 27.01.2016 14:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.