ВОЛЯ

Україно, Україно,
Мати моя рідна!
Чом ти стала, Україно,
Убога та бідна?
Ой, що ж моя ,Україно,
Так тебе зігнуло,
Що до турків і до ляхів
Руку простягнула?
Та й у німців їсти просиш,
У отих поганців,
А грошей ти позичаєш
У американців.
Україна заплакала
Та й заголоссила:
- Гірка доля нас спіткала,
Сину мій, Василю.
Колись мене розпинали
Польскії магнати,
Тепер мене розпинають
Псевдо-демократи.
Знущаються наді мною
Пикаті, пузаті,
Що полізли, мов гадина,
Ці пани прокляті.
Як була у дружбі з Русом,
Горя я не знала,
Молоком і ковбасою
Діток годувала.
А всякої одежини
В діток було повно,
Навчалися мої дітки
В ВУЗах безкоштовно.
Подавила б тепер діток
Своїми руками,
Бо, як виростуть, то стануть
В пана батраками.
Будуть вчитись, лікуватись
Діти тільки панські,
"Козачками" у них будуть
Діточки селянські.
Праця, праця безпросвітня -
Така їхня доля.
Оце тобі "самосстійність",
Оце тобі воля!